Я повертаюся до будинку вже після опівночі. Ключ заїдає в замку, двері відчиняються неохоче. Всередині мене зустрічає запах сухого дерева та пилу, що роками осідав на всьому навколо.

На столі лежить старий лист. Беру його, але не відкриваю. Папір залишає на пальцях сірий слід. У кімнаті тихо, тільки десь у стіні час від часу тріскає дерево.

Я запалюю маленьку паличку з ладаном, залишену тоді на полиці. Дим піднімається тонкою смугою й зависає біля стелі. Я дивлюся на нього довше, ніж потрібно, поки холодний аромат поступово не заповнює кімнату.

Дивлюся на лист і все ж лишаю його на столі. Є речі, які не варто турбувати знову.